Пошукова робота

Міністерство освіти і науки
молоді та спорту України
Відділ освіти Шишацької районної адміністрації
Шишацька спеціалізована школа імені В.І.Вернадського


Всеукраїнська експедиція учнівської молоді
«Моя Батьківщина – Україна»
Напрям:











Автори роботи:
члени пошукового згону
«БДЖІЛКА»
Шишацької спеціалізованої
школи ім.В.І.Вернадського
Керівник:
Бухун Тетяна Олексіївна
педагог-організатор







Шишаки 2015 рік






ОСОБОВИЙ СКЛАД ЕКСПЕДИЦІЇ:
1.     Вишняк Дмитро – відповідальний за роботу із книгами;
2.     Гриб Дмитро – фотокореспондент;
3.     Золотарьова Анастасія – командир експедиції;
4.     Купавцев Богдан – відповідальний за культмасову роботу;
5.     Марусенко Тарас – оператор комп’ютерного набору;
6.     Півень Олександр – кореспондент;
7.     Роменський Владислав – організатор свят, зустрічей;
8.     Сафонов Андрій – заступник командира;
9.     Сімоненко Олег – журналіст шкільної газети;
10.                       Степанов Євген – систематик.

Керівник: Бухун Тетяна Олексіївна                      
ВСТУП
         Хто ми, шишачани? Таке питання рано чи пізно постає у кожної людини, яка цікавиться своєю маленькою батьківщиною. От і ми, учні 7-Б класу Шишацької спеціалізованої школи імені Володимира Івановича Вернадського, вирішили вивчити козацьку історію нашого краю та дізнатися, чи дійсно ми нащадки славних козаків.
         Ця захопленість козацькою добою нашого краю переросла в пошуково-дослідницьку роботу, в процесі якої по справжньому зрозуміли цікавість теми, її недостатнє вивчення у школі. Тим паче, це актуально нині, коли утверджується національна ідея та зміцнюється незалежність української держави.
         Метою роботи є дослідження козаччини в Шишаках.
         Об’єктом дослідження є місце і роль збереження та примноження славних козацьких традицій.
         Предметом дослідження є історичні місця Шишаччини.
         Методи дослідження: науковий, соціологічний (спостереження, опитування, інтерв’ю), кількісно-статистичний аналіз.
         Новизна дослідження. Представлені для широкого загалу матеріали про козаків, чиї імена носять вулиці, пагорби. Які відомі козаки відвідували Шишаки, їх внесок в історію та культуру нашого містечка.
         Практичне значення результатів дослідження, їх апробація. Одержані результати можна використати у навчальних закладах, зокрема Шишак і району, під час уроків історії Полтавщини, народознавства, виховних годин, спецкурсу «Українознавство», при оформлені шкільних музеїв та кабінетів. Дана робота була апробована на науково-практичній конференції, використано під час свята «Посвяти в козачата», при проведенні екскурсій у пришкільному музеї «Бабусина світлиця».
         Особистий внесок. Пошуковці провели дослідження історії козаччини краю, зробили висновки про роль цього періоду  в житті Шишаччини, започаткували традицію посвяти учнів у козачата та стали традиційними зустрічі із теперішніми козаками. Відвідано та доглянуто пам’ятники козакам
         Структура та об’єм роботи складається із вступу, двох частин, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний об’єм роботи – 18 сторінок, з них основного тексту – 12. У роботі представлено 6 сторінок додатків. У списку використаних джерел – 10 найменувань.
ШИШАКИ-КОЗАЦЬКЕ МІСТЕЧКО
         За даними Українського енциклопедичного словника Шишаки виникли на початку ХІІ століття. Назва селища, за однією із версій, пішла від великих за розмірами шишкуватих пагорбів, подібних до сопок, і глибоких ярів між ними. Саме на таких куполоподібних утвореннях, які шишачани називають «шишками», і розміщене селище. За іншою версією, назва походить від слова «шишак» - старовинного військового металевого шолома із вістрями, на кінці якого була невелика кулька (шишка). Обидві версії досить вірогідні.
         Перша писемна згадка про селище міститься в описі битви литовського князя Вітовта з татарським ханом Тімуром Котлуком, що відбулася 12 серпня 1399 року.
         У 30-ті роки ХVІІ століття був утворений Миргородський полк. За реєстром козацьких полків 1650 р. він нараховував 3158 козаків і був третім за величиною серед 16 полків України. У 1649 р. Шишаки стають сотенним містечком Миргородського полку.
         Пошуковий загін «Бджілка» дослідивши історію Шишак дізналися, що Шишаки славетне козацьке містечко, а ми – нащадки справжніх козаків. Зацікавившись цією темою, ми відвідали краєзнавця, члена Полтавської обласної Спілки літераторів – Магду Василя Івановича.
         Із спогадів краєзнавця: «Пам’ятаю, на Вершині, на лаві, сидить майже столітній дід Арон, хвалиться, ми з козацького роду. Нашим пращурам, козакам, ще цариця Катерина дала цю землю за військову доблесть. А мій прадід був справжнім козарлюгою. П’ять чоловіків не могли підняти верби, а він разом із дідом, підняли її та винесли на гору».
         Послухавши цікаві історії Василя Івановича, взявши в нього його праці, ми відправилися в бібліотеку. Нами було знайдено ще чимало визначних козаків, що були пов’язані із Шишаками.  
         Григорій Лісницький – родом із Київщини, брав участь не в одній битві під час визвольної війни. У 1657 році призначено на посаду наказного гетьмана, йому пожалувано в маєтність містечко Шишаки. Літописець записав:
         У 1658 році шишацькі козаки підтримали Полтавського полковника Мартина Пушкаря. З цих причин гетьман Іван Виговський віддав на поталу Шишаки, Яреськи та інші містечка татарам. За переказами, шишачани були попереджені про напад татар і на раді вирішили дати їм бій. Зіткнення сталося між містечками Шишаки і Яреськи. У ньому брав участь загін шишацького сотника Якова Бута та яреськівського сотника – Гната Яреська. У жорстокій битві перемогли татари, що мали значну перевагу у кількості воїнів. Майже всі козаки загинули. Свідком тих подій була Бутова гора, яка і названа на честь ватажка шишачан Якова Бута. В результаті битви обидва містечка було повністю спалено татарами.
         Дізнавшись про таку гірку сторінку в історії нашого селища, ми, члени пошукового загону «Бджілка», відправилися на те місце, де відбувалися всі ці події, вшанували пам'ять загиблих.
         Бутова гора для нас має особливе значення, адже саме тут знаходилася дача ученого-природознавця, засновника вітчизняної геохімії та біогеохімії, вчення про біосферу і ноосферу, академіка, першого президента АН УРСР Володимира Івановича Вернадського, чиє ім’я носить наша школа, тому ми завжди із задоволенням відвідуємо ці історичні місця.
         На початку 70-х років ХVІІ століття шишацьким сотником був Грицько Оробець (Горобець). У 1672 році він підписує Глухівські угоди. Саме при цьому сотнику проведено купчу угоду, що скріплена печаткою містечка Шишаки з його гербом.
         Весною 1691 року на тире торії Миргородського полку, зокрема в Шишаках, спалахнуло повстання козаків і селян, спрямоване прти кріпосницької політики уряду. Тільки в кінці 1691 року війська Івана Мазепи придушили повстання. Саме з цієї причини під час Північної війни жителі Шишак не підтримали українського гетьмана і вітали нового проросійського гетьмана Івана Скоропадського, що відвідував Шишаки.
         У 1709 році наше містечко було зайняте шведами. Але стояли вони тут недовго. В «Дневнике военных действий Полтавской губернии» записано:
Подпись: НМНАПУ, Пирогове, Київ. Хата с. Шишаки         З1781 року сотенне містечко Шишаки входить до Говтянського повіту Київського намісництва. На той час тут налічувалося 2530 осіб. Люди мешкали у 693 оселях. В них проживало 8 дворянських сімей, 20 – ремісничих, 12 – духовенства, 251 – козацьких виборних, 264 – підкозацьких, 178 – посполитих.
         Шишацька сотня в той час охоплювала такі хутори як Товстянський, генерал-майора Хорвата, Лубенський, Купчанський, Бунчукового, товариша Данилевського, Молодиківський, військового Зарудного. Крім того існували хутори Козелецького, канцеляриста Лісницького, козаків Манули, Кияшка, Зінченка, Замоздри, Горішнього, Дупака, Чмиря, Ходоса, осавула сотенного Шарлая, осавула полкового Лісницького, а також козаків Тищенка, Хорольського, Величка, Данильця, Федька, Коротича та інших.
         Один із найвідоміших козаків нашого району – Шаруда Олександр (1901 с.Шишаки Полтавської губернії – 15 січня 1970 Канада, Торонто) – козак Вільного козацтва, Богданівського куреня, 3-го Запорозького ім. гетьмана Богдана Хмельницького полку, окремого кінного дивізіону ім. Петра Болбочана та повстанського загону Ананія Волинця.
         У Шишацькій сотні на межі ХVIII-XIX століть було 9 дворян і шляхетного люду, 24 різночинці, 8 осіб духовного звання та 6 церковників, 494 виборних козаки, 352 козаки-підпомічники. Хат на території сотні – 1243.
         У1802 році містечко увійшло до складу Полтавської губернії. На той час у Шишаках діяло 2 церкви. А при одній із них, Преображенській, працювала бібліотека. Цього ж року відбулися перші дворянські вибори «предводителя» дворянства губернії. Дворянським головою, маршалком, залишився В.Чарниш.
         Влада змінювалася, козацтво почало занепадати, а вже на початку 1917 року в Шишаках встановлено владу Української центральної Ради, а з січня 1918 року – радянську владу. З березня майже рік у містечку господарювали німецько-австрійські війська, потім денікінські, Нестора Махна. У грудні 1919 року радянська влада на території містечка була відновлена. Відбулися перші вибори Шишацької сільської ради (1920 року).
         Прочитавши ці останні абзаци у книгах, стало сумно від того, невже славетна козацька доба на Шишаччині скінчилася?
НАЩАДКИ КОЗАКІВ
         Зібравши яскраві осінні квіти, ми, члени пошукового загону «Бджілка» склали букети, аби покласти їх до пам’ятників козакам, вшанувати їх пам'ять  і дізнатися, в який період у Шишаках діяла козацька сотня.
Побувавши біля пам’ятника нам стало цікаво, невже у 1764 році закінчилася історія козаків? І чи є ще славні нащадки серед   Шишачан?
Для цього ми вирішили дослідити картини відомого нашого односельця Онацька  Михайла Олександровича, -  художника жанру наївного живопису. У своїй      творчості продовжує і розвиває традиції народного малярства. З                1990 року член Національної Спілки майстрів народного                    мистецтва України. В 1995 році художнику присвоєно                           почесне звання – заслужений майстер народної творчості України. Також художник лауреат премій Данила Щербаківського та Олени                    Пчілки.
У творчому доробку Михайла Онацька прослідковуються чотири основні тематичні напрямки – обрядові сцени, народнопісенні образи, героїка козаччини, тема гоголівських персонажів. Це все те, що оточує художника, в традиціях і звичаях народу.
Ми вирішили дізнатися яку роль відіграє козацька доба в його картинах, і виявилося, що історична козаччина пронизує всю творчість народного майстра. На його полотнах «Ракова січ» (2000), «Мамай на Запоріжжі» (2001), «У зимовий похід» (2002), «Запорізька січ» (2007), «Козак Мамай на березі Дніпра» (2008) сповнені небезпекою і героїкою буття українського козацтва.

Крім Михайла Онацька славні традиції і обряди козаків підтримує і примножує громадське формування шишацького спеціалізованого козацького загону «Оберіг». Це нащадки славних козаків, що сформували об’єднання ще 2011році з метою захисту населення, популяризації образу козака та об’єднання всіх патріотів шишаччини.
Звичайно, знаючи, що на теренах наших Шишак працюють такі люди, ми вирішили організувати шкільне свято, на яке запросили справжніх козаків сучасності які особисто нам розповіли про минувші роки козаччини та як зараз живуть козаки, чим займаються. Козаки радо згодилися завітати до нашої школи та прийняти в свої ряди юне поповнення.
 На Покрову присвячуючи Дню захисника України та Дню козацтва, з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, військових традицій і звичаїв українського народу, в Шишацькій спеціалізованій школі ім. В.І.Вернадського відбулося святкове дійство – «Посвята в козачата». 
На змагання в школу завітали справжні українські козаки: Гарасюта Володимир Володимирович – командир громадського формування шишацького спеціалізованого козацького загону «Оберіг», Самсоненко Анатолій Миколайович – виконуючий обов’язки начальника штабу, прапорщик підрозділу «Оберіг», Двойченко Олексій Володимирович – старший прапорщик підрозділу «Оберіг», Кущ Василь Миколайович – керівник підрозділу «Оберіг» у Великій Бузові.
Свято розпочалося із урочистого знайомства з учнями других класів, які впродовж всього конкурсу демонстрували свої знання історії козацького руху, вміння, силу і спритність, ознайомили глядачів із життям козаків, їх побутом та звичаями, що панували на Запорізькій         Січі.
Після закінчення свята у журі не лишилося сумніву, що кожен       учень заслуговує стати почесним козаком, тому, як і подобає таким конкурсам, переможених не було. Кожен учень отримав пам’ятний значок,    а коші були нагороджені почесними грамотами та солодкими     подарунками.
Такі заходи, безсумнівно, виховують у молоді почуття гідності, честі та любові до Батьківщини.
Бачучи такі світлі та радісні очі дітей ми зрозуміли, що вся ця робота пропоблена не даремно. Ми – нащадки козаків. А значить, що козацькому роду нема переводу!
.




ВИСНОВКИ
         У своєму дослідженні ми поринули у сиву давнину, цікаву та неповторну сторінку життя наших предків-козаків. Ми, члени пошукового загону «Бджілка», познайомилися із творчими людьми які своїм патріотизмом сприяли збереженню і примноженню українських традицій, прославляли рідний край. У ході роботи дійшли висновку, що вивчення історії козаччини в Україні і в нашому регіоні зокрема, сприяє національно-патріотичному вихованню учнів. Адже не дарма кажуть: «Хто не знає свого минулого, той невартий майбутнього».
         Нам вдалося досягти поставлених завдань і представити широкому загалу, що козацькому роду нема переводу.
ü вивчили історію козачини в Шишаках;
ü зустрілися із краєзнавцями;
ü запросили в школу нащадків славних козаків;
ü опрацювали архівні матеріали, пресу, документальну літературу, яка містить матеріали про історію нашого містечка;
ü відвідали пам’ятні місця в Шишаках, що прославляють козацьку добу;
ü на основі зібраних матеріалів підготували і провели екскурсію в музеї;
ü проаналізували тему козацтва в роботах шишацького художника – Михайла Онацька;
ü зібрали і систематизували додатковий матеріал;
ü організували у Шишацькій спеціалізованій школі ім..В.І.Вернадського захід «Посвята в козачата»;
ü апробували дану роботу на виховних годинах, уроках народознавства, історії Полтавщини, спецкурсах, факультативах, пришкільному музеї та позакласних заходах.
Ми переконалися у важливості нашої пошукової роботи. Мети проекту
досягнуто!



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Василь Магда. Козацька слава шишачани. – Полтава: «Полтавський літератор»,  2009.
2.     Василь Магда. Шишаки перлина на Пслі. – Шишаки: «Екотур», 2006.
3.     Віктор Закалюжний. Козаки Полтавщини. – Полтава, 2009.
4.     Іван Крип'якевич. Історія українського війська. Том 1: Львів, 1936.
5.     Микола Аркас. Історія України-Руси.Київ: «Вища школа», 1988.
6.     Н. Яковенко. Нарис історії України.Київ: «Генеза», 1997.
7.     Українська культура другої половини 17-18 ст.//Теорія та історія світової і Вітчизняної культури. - Львів, 1992.
8.     Флоря Б.М. Запорозьке козацтво.//Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип.: 1. - К; 1992.
9.     Щербак В. Козацтво і православ`я. // Київська старовина. - 1993. - № 5.
10.                       Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: в 3-х томах. Т. 1-3. - К., 1994.





ДОДАТКИ
Герб сотенного містечка Шишаки 1673р

Шишацькі пагорби



Шолом із шишаком

Мартин Іванович Пушкар – полтавський полковник




Хата кінця XIX ст. із с. Шишаки.НМНАПУ, Пирогове, Київ


Шишаки – козацьке містечко
Пам’ятник козакам шишацької сотні
Картина Михайла Онацька



images9
Зброя козацької доби. Фото із стенду краєзнавчого музею



Праці краєзнавця Магди Василя Івановича


Юні козачата Шишак

Повна версія за посиланням:
 https://docs.google.com/document/d/1TeVNKjqsjJCxxVUvdE2kHwEbf6QHZ1u-4R-7FIWW6YU/pub



Немає коментарів:

Дописати коментар