Класному керівнику

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ ДО РІЧНИЦІ ТРАГЕДІЇ В БАБИНОМУ ЯРУ
Тема: Тут кров людська пролита.
Мета: в доступній формі розкрити зміст трагедії в Бабиному Яру, її вплив на долю людства, на історичну пам’ять сучасників; викрити людиноненависницьку політику нацизму; формувати розуміння того, що мир, мир, життя і злагода людей – найвищі цінності на землі.
Обладнання: фотографії, виставка книг, плакат « 29 вересня 1941 року», стенд « Трагедія Бабиного Яру»
Форма проведення : заочна екскурсія.
Хід заходу
Вступне слово вчителя.
-        Любі діти! Наша сьогоднішня зустріч присвячена трагедія Бабиного Яру. Кожного року 29 вересня в школах нашої Батьківщини проводяться уроки пам’яті на честь вшанування пам’яті жертв Голокосту.
Цього дня 1941 року фашисти в Києві знищили десятки тисяч громадян, мешканців міста Києва, більшість з яких були євреями. Але серед них були тисячі українців, росіян, громадян інших національностей. Усі 778 днів окупації Києва, німці розстрілювали людей. Десятками, сотнями, сотнями кожного дня. Злочини Бабиного Яру перевершили всі відомі до цього трагедії. Але це не тільки трагедія минулої війни, це уроки на майбутнє, як зберегти мир і зупинити насильство.
Історія виникнення Бабиного Яру.
До нас дійшла легенда в якій розповідається про те, що колись давно в цій місцевості жив воєвода на прізвисько Бабій, тому його прізвиськом назвали яр. Саме це місце фашисти обрали для своїх злочинів. Бабин Яр – це місцевість порита глибокими ярами.( Довжиною до 50 метрів) Тому тут легко було нищити трупи. 29 вересня 1941 року радянські війська залишили Київ. Цього ж дня фашисти окупували місто. І почали свою криваву тризну. Ввели свій страшний закон і порядок.
Смерть і насильство приніс новий німецький порядок. Першими жертвами репресій стали київські підпільники і цигани. Їх знищили ще 20 вересня. А з двадцять другого вересня до страшного місця Бабиного яру потяг колони машин з єврейським населенням. 28 вересня в місті з’явилися оголошення в яких наказувалося всім євреям з’явитися до Лук’янівського кладовища. Люди розуміли , що Бабин Яр – це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили в свою останню путь.
Це була страшна дорога смерті. Дорога по якій ішли приречені. Дорога в небуття.
Діти:
Владико світла, доброти і правди,
Спустись з небес на землю нашу стань.
Тут людська кров, пролита без пощади, Горять в могилі, як не згасна грань.
1 дитина
Буде суд і буде кара,
Отверзеться Бабин Яр.
Хлине кров, як повінь яра,
Вдарить хвиля аж до хмар.
На узвишшя піднебесне
Вийде світлий судія,
Крикнуть сурми і воскресне,
Вся Давидова сім’я.
2 дитина
Не сховається почвара,
Ані вбивця , ні грабар.
Буде суд і буде кара.
Отверзеться Бабин Яр
Розпадуться небосхили,
Божа явиться можуть.
Вийдуть праведні з могил,
Злих в могилу поведуть.
2 Ведучий
Їх тисячі лягли у Бабин Яр широкий,
І катували їх тіла, у тім яру кати.
Топтали їх тіла, ридали хмари…
Й дощем червоним хмари ті лягли.
Страшним став вересень осінній,
Для тих , що йшли в далеке небуття.
Земля здригалася в холодній тіні,
І плакала немов хоронячи дитя.
А нелюди дивилися жорстоко,
Бо серця в них не було і нема.
А під ногами в них здригалася в потугах ,
Ридала й плакала багряная земля.
Її призначення високе:
Родити хліб від колоса зерня,
Знівечив варвар боже призвання,
Холодним дулом кулемета.
Пройшли роки, давно вже сплили ріки,
То вереск кров’ю в тім яру цвіте.
Бо біль землі, і біль душі навіки,
Про злочин пам’ять у віки несе.
Вчитель
Ті, хто прийшли до Бабиного Яру вже ніколи не повернуться. З 29 вересня по 2 жовтня 1941 року у Бабиному Яру було розстріляно сто тисяч дітей, жінок і людей похилого віку. З них сорок тисяч євреїв, близько тисячі циган, решта : українці, росіяни та інші народності , які проживали на той час в Києві.
Ці страшні цифри , ці факти не вміщаються в людській свідомості. Це неможна ні осмислити, ні зрозуміти. Такій жорстокості немає пояснення.
В пам’ять про страшну трагедію Бабиного Яру в Києві поставлено пам’ятник тим, хто пішов у небуття.
Цей пам’ятник є і пам’яттю і пересторогою для прийдешніх поколінь.
Ми маємо пам’ятати трагедію Бабиного Яру. Ми маємо молитися за безневинно убієнні душі. Лише наша пам’ять може заспокоїти їх.

Ми маємо пам’ятати Бабин Яр для того, щоб така трагедія не повторилася. Ми – Люди !


Виховна година на тему: «Україна-єдина країна».
Мета: Формувати в учнів почуття патріотизму, закріпити знання учнів про державну символіку (Герб, Прапор, Гімн, Основний Закон України – Конституцію); про народні символи.
Формувати ціннісне ставлення до держави, суспільства, мови, сім'ї, самого себе; почуття особистої відповідальності за долю своєї держави та українського народу.
Обладнання: демонстраційний матеріал: державна символіка України, , проектор, комп’ютер , вишивані рушники , книги відомих українських письменників.
Хід заняття

Вчитель : Доброго дня шановні учні та гості! Сьогодні у нас відкрита виховна година тему: Моя гордість – Україна !
Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.

… Буває, часом сліпну від краси.
     Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
     Оці степи, це небо, ці ліси,
     Усе так гарно, чисто, незрадливо,
     Усе як є – дорога, явори,
     Усе моє, все зветься Україна.
                                                           Л.Костенко

Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.
Діти, а що для вас Батьківщина?
Відповіді дітей.
 
Святою для кожної людини є земля, де вона зробила перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню-колисанку, пішла стежиною до школи. Ці почуття вічні.
Вчитель:  Ми називаємо Україну своєю Батьківщиною. Якими ще словами близькими за значенням ми можемо її назвати?
Діти: Вітчизна, рідний край, земля батьків, отчий дім, Україна-ненька, рідний дім,
рідна оселя.
Вчитель:  Засперечались одного разу діти, яка стежка найкраща?
Діти:  1. – Да магазину, - там є цукерки.
           2. – Ні, до школи, - там є діти.
           3. – Ні, до річки, - там можна купатись.
           4. – Ні, в садок, - там повно яблук та груш.
           5. – Ні, у поле, - там простір широкий.
Але тут увійшла мама. Діти запитують її: (хором)
«Яка стежка найкраща?»
Вчитель:  Мама подивилась на дітей, лагідно посміхнулась і відповіла:
Мати: -   Додому, діти! До рідного дому!
Вчитель:    А якщо об’єднати разом усі родини, всіх людей, які живуть в Україні, то як тоді ми їх назвемо?
-          Народ.
Вчитель:  так, народ України, український народ. Ми всі одна сім’я, повинні жити дружно. Кожне сердечко, мов листочок на одному великому дереві в одному краю.
Декламування віршів підготовленими учнями

Ми українці – велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна,
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для всіх нас – Україна.

Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля –
Добридень тобі, Україно моя!

Краю мій рідний, моя сторона,
Ти для мене – найкраща у світі!
Україно моя, ти у серці – одна,
Як в віночку, барвистому цвіті.

Україно, ми дочки твої і сини,
Ти усіх нас любов’ю зігріла,
І шумлять кучеряві твої ясени,
Кличуть в мрію нас їхні вітрила.
Україно, ти рідна моя сторона.
Наші предки тут стежку топтали.
І була Україна їм – в світі одна,
То ж за неї життя віддавали.
Я з тобою пов’язую долю свою!
І калину, й вербу над водою,
Мову рідну, і спів солов’їв у гаю
Я люблю і горджуся тобою.

А як ви відповіли б на запитання: «Маленька Україна чи велика?»
Слово вчителя.
Так, на це запитання важко дати однозначну відповідь. На земній кулі є країни-гіганти, які займають величезну територію,— це Росія, Австралія, Канада, Китай.
Україна за світовими мірками і не велика, і не маленька. Однак серед країн Європи (якщо не брати до уваги європейську частину Росії) наша країна має найбільшу територію — 603,7 тис. км2, розкинулася на тисячу кілометрів із заходу на схід і на сотні кілометрів із півночі на південь.- За кількістю населення вона посідає п'яте місце в Європі після таких країн, як Німеччина, Італія, Англія і Франція. В Україні проживає 47,5 млн осіб. Майже три чверті з них — українці. Крім того, живуть у нас представники більш ніж ста інших національностей. А мільйони українців живуть в інших країнах світу.
Погляньте на карту України. Вона ніби вишита блакитними нитками річок. На нашій території нараховується близько 73 тисяч річок. В основному це малі річки, лише 125 із них мають довжину більшу ніж 100 км.
Найбільша в Україні й третя за величиною річка в Європі Дніпро. Для українців це найвизначніший національний символ серед природних об'єктів. Дніпро-Славутич пролягає через усю Україну і через усю її історію. Його
оспівано в численних піснях, думах, легендах. Дніпро національна гордість, слава України.
Послухайте, як писав про Дніпро у поемі «Причинна» Т. Шевченко.
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горою хвилю підійма.
На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ — столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря — Чорне й Азовське. На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі — це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України.
Виступ учня-читця. 1-й учень
На білому світі є різні країни,
Де ріки, ліси і лани...
Та тільки одна на землі Україна,
А ми її доньки й сини.
Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,
І квіти усюди ростуть...
Та тільки одну батьківщину
Ми маєм ...її Україною звуть.
Слово вчителя.
Так, у кожного одна батьківщина і кожний має любити її. Давайте зараз поговоримо про те, що являє собою наша Україна, що є в неї визначного, знаменитого, милого і рідного; за що її можна любити.
5-й учень. Україна складається з різних регіонів: Буковина, Волинь, Полісся, Таврія, Карпатські гори, Донбас... Але серед них найкраще, наймиліше те місце, де ми народилися і виросли.
Учитель.
А зараз кожен із вас подумає, прислухається до свого серця і скаже заповітні і щирі слова про Україну. Яка наша Батьківщина? Діти думають і добирають слова, наприклад: мила, дорога, славна, рідна, свята, чарівна, чудова тощо.
Учитель. Слова, що йдуть від серця — найщиріші і найтепліші. Тому настав час скласти колективний вірш про Україну зі щирих і теплих слів. Я почну, а ви добиратимете останнє слово другого рядка в риму.
Ось небо блакитне і сонце в зеніті!
Моя Україна — найкраща у світі!
Моя Україна — це ліс і озерця,
Безмежні степи і чарівні джерельця.
Красиві пейзажі і гори високі,
Маленькі струмочки і ріки глибокі.
Міста старовинні і замки прекрасні,
Великі будови і дуже сучасні.
Сади чарівні, мальовничії села,
Моя Україна — це пісня весела.
Це щира, багата, як світ, її мова,
Крилата, така мелодійна, чудова!
Її обереги — верба і калина..
Вітчизно свята, дорога Україно,
Для кожного з нас ти у світі — єдина.

Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.
Класний керівник. У статті 20 (розділ 1) Конституції України записано: «Державними символами України  є Державний Прапор України, Державний Герб, Держаний Гімн України». Символіка – своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування.
слайди
Слово   вчителя
Крім державних символів, її носіями можуть бути і природні об'єкти, й історичні події, і архітектурні пам'ятки, й імена славетних людей, і багато-багато іншого. Народи цінять і обожнюють свої національні символи.
Завдяки символам можна одним словом чи якимось знаком сказати дуже багато. Надзвичайно багато про український народ, про Україну промовляють такі слова, такі поняття: козак, чумак, кобзар. Варто тільки промовити ці слова і всяк зрозуміє, що це про нас мова!
Зараз ми дізнаємось, що в Україні є символічним, найкращим, найріднішим
Мамина пісня, батькова хата, рушник, бабусина вишивка, сорочка, калина біля вікна, барвінок — все це наші символи.

В українців є свої улюблені рослини-символи. Це тополя, барвінок, вишня, верба, калина, дуб.

Вчитель  Хто може нам розказати про ці символи ?
1 Учень:   Калина — найулюбленіша в Україні рослина. Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.
Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.
З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини.

2 Учень : Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські. Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники: побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Цар-городі. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там потопились.
На тому місці, де загинули українські дівчата, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.
3 учень:  Калина – це пам'ять. Пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих садили калину. Калина – це і символ про неньку – Україну, свою домівку.
Говорила мати: «Не забуться, сину,
Як будуєш хату, посади калину.
Білий цвіт калини — радість України,
А вогняні грона — наша кров червона.
Зоряна калина і краса, і врода
Нашої країни — нашого народу».
 — Пам'ятаєш, сину, що казала мати:
«Посади калину в себе біля хати».
Учень:  Дуб
Ще  з прадавніх часів шанували наші предки дуб. Він завжди був символом незламної сили, могутності та довговічності. Його вважали священним деревом. Йому поклонялися, приписували чудодійні властивості. Вважали, що дуб був безцінним подарунком Бога. Без дозволу не можна було його зрубати чи пошкодити. Тих, хто порушував заборону, жорстоко карали.
  Учень:  Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку». І ще «хата без рушників, як родина без дітей». І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. Тчуть їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер'єру оселі, для домашнього затишку, просто так, для душі. Узори на рушниках – то давні забуті символи: ромб з крапкою посередині – засіяна нива, вазон чи квітка – світове дерево од неба до землі, людська фігурка, немов з дитячого малюнка, – знак берегині, богині хатнього вогнища. А подивіться, де висять рушники. Над вікном і над дверима, на покуті – це обереги од усього злого, що може зайти в дім. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як без пісні, не обходяться народження, одруження людей, ювілейні урочистості.
Моя бабуся гарно вишиває,
Цвітуть на полотні троянди й виноград,
Розмай калиновий там грає,
І дивні птахи щебетять.
Навік з'єдналось чорне і червоне —
Мойого краю гордість і краса.
Душа народу — малинові дзвони,
Його веселка і його сльоза.
Учень: Оберегом на рушниках і сорочках є вишивка. Використовують квітковий орнамент, геометричні візерунки, велике значення мав колір нитки, наприклад, червоний – енергійний, символ життя; жовтий – радість ; зелений символ миру; синій – довіру; блакитний – ніжність, вірність.
Мама вишила мені
Квітками сорочку.
Квіти гарні, весняні:
-На, вдягай, синочку.
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні.
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Гра «Що в Україні най, най…»
Бліцтурнір.
Учитель ставить запитання, а учні по дають відповіді. учасників.
    Найбільше місто України (Київ).
 — Найбільша річка України (Дніпро).
—Найглибше озеро (Світязь на Волині).
—Найбільше озеро (Ялпуг в Одеській області).
—Найбільше море, що омиває Україну (Чорне).
Найвища гора (Говерла в Українських Карпатах).
Найстаріше дерево (1300-річний дуб у Рівненській області).
Найвище дерево (модрина заввишки 54 м в м. Рахові).
--Найбільша тварина (зуб, маса якого може перевищувати 1 т, живе в Карпатах).
Чемпіон з боксу (В. Кличко).
Чемпіон зі стрибків (С. Бубка).
Найбільший літак («Мрія»,АН-255).
Учням пропонується закінчити речення
«Я пишаюся тим, що я українець, так як …»
Вчитель  трошки відпочинемо і подивимося, як ви відтворили свою любов до України в малюнках.         Слайди по малюнках.
Давайте ще раз помилуємось краєвидами нашої чудової країни і впевнимось, що справді є чим пишатися і за що боротися не одному поколінню наших земляків ї нехай кожному в душі розквітне квітка гордості за нашу Україну.
Відео Н. Матвієнко

Заключне слово вчителя.
Рядками вірша М. Бакая «Солов'їна пісня», я хочу закінчити годину нашого спілкування.
Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родилися,завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знає в житті.

1 коментар: